Історія систем кондиціонування повітря, насправді, налічує кілька тисячоліть. Спочатку це були звичайні опахала і віяла, потім набагато пізніше вентилятори на парових двигунах, ще трохи пізніше була винайдена система природної вентиляції, і вже зовсім недавно з’явився електричний кондиціонер, історію якого ми зараз і розповімо.
Вперше термін «кондиціонер» прозвучав у 1815 році — саме тоді французький винахідник Жанн Шабаннес отримав патент на «кондиціонування повітря та регулювання температури в житлових помешканнях та інших будівлях».
У 1824 році Майкл Фарадей відкрив принципи охолодження рідин. А 1834-го Якоб Перкінс винайшов першу охолоджувальну машину, що працювала на штучному льоді. Проте справжній кондиціонер у його сучасному розумінні із центрифугою для охолодження повітря створив Вілліс Керрієр — його ще називають «батьком кондиціонування».
Щоправда повітря треба було охолоджувати зовсім не для комфорту працівників чи мешканців квартир. Річ у тім, що у 1920-х друкарні, що випускали великі наклади книжок та газет, потребували громіздкого обладнання, яке істотно нагрівало повітря довкола, під час роботи. Але для того, аби фарба висихала як слід, а сторінки не склеювалися чи не розсипалися, потрібно було контролювати рівень вологості та температуру. Саме з цією метою й було створено перші кондиціонери.
1928 року Томас Мідглі відкриває фреон. Фреон почали використовувати в кондиціонерах з 1931 року. Раніше у перші побутові кондиціонери тієї епохи, в якості холодоагента використовували такі отруйні речовини, як аміак та дихлоретилен. Тож будь-яка найменша несправність становила собою ризик, за якого витік робочої речовини міг спричинити масштабне отруєння мешканців житла чи працівників у робочому приміщенні. 1931 року вже на основі фреону компанія Carrier створює перший побутовий кондиціонер.